5 грудня 2001 року розпочався перший
Всеукраїнський перепис населення –
наймасштабніше статистичне дослідження
у молодій незалежній державі. Рівно через рік
Президентом України був підписаний Указ
про запровадження нового професійного свята –
Дня працівників державної статистики.
Ця подія стала визнанням відповідальної ролі
та значного внеску статистиків
у політичну та економічну розбудову держави.

Незважаючи на те, що свято запроваджено не так давно, історичні відомості про проведення різноманітних обліків сягають в глибочінь тисячоліть – задовго до Різдва Христового. Про перепис населення у Римській імперії наведені факти у Євангелії. Є свідчення про проведення переписів населення у древніх Месопотамії, Єгипті, Китаї, Японії. Відомо також, що скіфський цар Аріанта (а Миколаївська область розташована саме на території древньої Скіфії) для з‘ясування кількості дорослого чоловічого населення під страхом смертної кари наказав кожному принести мідний наконечник стріли.

1836–1917

Офіційні довідки про початок статистичної діяльності на Миколаївщині датуються 1836р. і пов‘язані із заснуванням Статистического комитета г.Николаева Херсонской губернии. В своїй роботі статистичний комітет керувався “Правилами для статистичних відділень при раді Міністерства внутрішніх справ і статистичних комітетів в губерніях”, затверджених 20 грудня 1834р. та “Планом статистичних робіт Міністерства внутрішніх справ”.

Неодмінними членами комітету були представники дворянства, віце-губернатор, керуючі губернськими відомствами, директори учбових закладів, голова православного духовенства, міський голова.
Цікаво те, що очолював комітет військовий губернатор. І лише у 1860р. вперше виконуючим справами Миколаївського статистичного комітету був призначений діючий член комітету

Павловський Єгор Савович
(1837–1872)

військовий моряк, в історію увійшов також як журналіст, редактор першої Миколаївської газети «Миколаївський вісник» (очолював діяльність комітету до 1871р.).

На утримання комітету з казни щорічно виділялося від 1500 до 2000 карбованців сріблом.

Відповідно до Положення про губернські та обласні статистичні комітети, головне призначення комітету полягало в «исправном содержании местной административной статистики, а именно: в определении, в соответствии с требованиями Правительства и указаниями Центрального Статистического Комитета, точных статистических данных о количестве и качестве земель, народонаселении и производственных ресурсах, в проверке и обработке этих данных по единым формам, установленным Министерством Внутренних дел».

За вимогами часу, найбільш поширені спостереження проводилися зі статистики народонаселення та сільського господарства. Зазвичай це були річні спостереження та одноразові обліки. Зведені дані групувалися по губернаторству в цілому з розподілом по портовому місту Миколаєву, 6 пригородах (Богоявленськ, Воскресенськ, Калинівка, Покровськ, Березнегувате, Вісунськ та 5 хуторах (Водопой, Каверін, Мішков, Погорелів, Кулебякін).

Статистика народонаселення формувалася на базі переписів і пропонувала відомості про природний рух населення, його кількісний і якісний склад, дані щодо народжених (у тому числі про «незаконнорожденных, двойней,тройней, подкидышей и перешедших в православную веру)» та про померлих («…похованих священиком та похованих без додержання духовного обряду…»). Також збиралися відомості про число шлюбів за віросповіданням, віком одружених та угрупованнями: «холостых с девицами, холостых со вдовами, вдовцов с девицами и вдовцов со вдовами».

Пропонуємо Вашій увазі підсумки перепису населення 1863 року по м.Миколаєву. Перепис був здійснений станом на 24 лютого 1863 році  (субота). Для його проведення був виготовлений інструментарій: в типографії Головного командира надруковано 5000 статистичних таблиць, об’яви для населення про проведення перепису. Безпосередньо організували проведення перепису 12 членів Миколаївського статистичного комітету. Заповнювали статистичні таблиці безпосередньо домовласники. Розповсюдження чистих бланків та збір заповнених домовласниками таблиць здійснювали 500 обліковців. Заборонялося вимагати від мешканців які-небудь документи, які підтверджували би відомості про них. Підрахунки проводилися за групами населення, зокрема: за станом, віросповіданням, статтю, віковими групами, за грамотністю. 

Підсумки перепису населення 1863 року по м.Миколаєву

Стан Всього у тому числі (у % до загальної кількості)
осіб % чоловіки жінки грамотні неграмотні
Все населення 43075 100 52 48 28 72
у т.ч. дворяни 5075 12 45 55 77 23
 духовенство 169 0 44 56 67 33
 військові 24086 56 53 47 18 82

Статистика сільського господарства розподілялася на статистику скотарства та хліборільництва. Статистичні відомості того часу містили дані про кількість голів коней та худобин («рабочих и гулевых»), овець («простых и тонкорунних»), свиней, кіз, віслюків і мулів; обсяги посіяних та зібраних пшениці, жита, вівса, просу, ячменю та картоплі («четвертей»). Крім того, був запроваджений облік селян, які мали право на наділ (як чоловіків, так і жінок); загальної кількості землі у поміщиків і селян; кількості землі у селян, яку придбано понад наділу та величини мирського капіталу у селян.

Зі статистики промисловості і праці обліковувалася кількість фабрик і заводів за видами їх діяльності, чисельність працюючих в них тощо. Окремо вівся облік ремісників (майстрів, робітників та учнів).

Статистика нерухомості вивчала відомості про кількість будівель житлових та нежитлових (магазинів, крамниць), театрів, млинів (вітряків, парових, топчатих, коне-крупчатих), які розподілялися на кам'яні, дерев’яні, очеретяні, із землебитної цегли; крити бляхою (залізом), черепицею, тесом, очеретом. За належністю будівлі відносилися до 4 груп: казенних; церковних і монастирських; громадських і приватних. Окремо надавалися відомості про кількість церков та інших богослужбових будівель за їх видами.

Статистика торгівлі вивчала наступні показники: число наданих торгових свідоцтв і квитків купцям на торгівлю дріб’язком, на міщанські промисли, на розвізний і розносний торг тощо.

Закордонну торгівлю та судноплавство характеризували показники кількості прибулих та відправлених суден; кількості каботажних суден; обсягу доставлених іноземних товарів та вивезених за кордон, в тому числі зернового хлібу.

Статистика освіти вивчала кількість навчальних закладів за видами та чисельністю в них учнів за статтю, а статистика з охорони здоров’я – кількість лікарень за підпорядкованістю, загальну кількість хворих в них, а також кількість тих, що одужали, та померлих.

Крім того, у щорічних статистичних звітах Миколаївського губернаторства надавалися інші відомості як то кількість будинків з догляду за старими і дітьми, бібліотек, пам’ятників, друкарень, агентств, фотографій, аптек, криниць, різних ремісничих закладів, питних закладів, винних погребів, ресторанів, буфетів та інших трактирних закладів, оптових складів вина та спирту, заїжджих дворів, поштових станцій, лісових складів і крамниць, торгових лазень, число пожарів і заподіяну ними шкоду, кількість скоєних злочинів і чисельність засуджених, число арештів у різних місцях ув’язнень.

Щодо конкретних цифр, то, напевно, цікаво буде дізнатися про те, що, згідно з коротким статистичним звітом за 1876р., у Миколаївському губернаторстві мешкало 83,2 тис.осіб, з них 25,9 тис. – військових, 6,5 тис. – дворян, 274 особи – духовенства. За статтю переважали чоловіки, які становили 54%, за віросповіданням – православні (86%). На той час у губернаторстві діяли понад 160 фабрик і заводів, серед яких за кількістю переважали ковальні, меблеві та свічні фабрики, вітряки, пивоварні і миловарні; майже 270 дрібних ремісницьких закладів, 45 учбових закладів, в яких навчалося 3,3 тис. учнів, 4 лікарні, 2 бібліотеки тощо. Активно розвивалася закордонна торгівля і судноплавство. Достатньо сказати, що річний обсяг вивезених товарів у 4 рази перевищував обсяг завезених і у 11 разів – оборот всіх фабрик і заводів.

1917–1942

З розпадом Російської імперії і становленням Української Республіки були створені губернські статистичні бюро, які займалися обліком національного майна, природних і трудових ресурсів, населення. Це був період поступового охоплення статистичним обліком нових соціально-економічних явищ і утворенням нових галузей статистики, таких як – економічна, моральна, комунальна, фінансова.

У 1921р. було створено поточну статистику промисловості та праці, розпочато створення державної статистики транспорту і зв’язку, народної освіти; у 1923 – комунальну та моральну статистику, у 1925 – статистику народного здоров’я.

У першій половині 20-х років в практику роботи державних статистичних органів увійшли суцільні і вибіркові статистичні обстеження майже з усіх соціально-економічних явищ. Серед них: щорічні вибіркові весняні й осінні обстеження селянських господарств; обстеження розвитку сільського господарства; обстеження цензової і кустарної промисловості; одноразові обстеження диференціації розмірів заробітної плати окремих категорій робітників промисловості.

У 1926–1927 роках введено лісову статистику та статистику землеустрою; з 1927 року почалися обстеження та облік вартості типового будівництва у містах і поселеннях міського типу, а також шляхового будівництва в округах.

У 1930 році впроваджено термінову телеграфну звітність колгоспів, радгоспів і МТС про хід сільськогосподарських робіт за п’ятиденками, а у 1932р. проведено  перший перепис худоби. Крім перепису худоби, з 1930 року впроваджено місячний короткий облік «народної (приватної)» худоби.

1944–1959

Свої корективи у розвиток обліку і статистики внесла Велика Вітчизняна війна. Після визволення країни почалася важка і кропітка робота з відновлення діяльності органів державної статистики.

З метою одержання відомостей про зруйнування під час війни було проведено масштабні переписи у всіх галузях статистики, в першу чергу – облік майна промислових підприємств, житлового фонду у міській і сільській місцевості, шкіл, дитячих садків, ясел, лікарень, рухомого складу залізничного транспорту, комунальних підприємств з урахуванням стану водопроводів, каналізаційних, газових та теплових мереж, а також у сільському господарстві – переписи плодово-ягідних і виноградних насаджень, колгоспного тваринництва тощо.

У соціальній сфері значну кількість одноразових обліків проведено в галузі статистики праці та заробітної плати. Статистикою культури, населення та охорони здоров‘я було охоплено санаторії і будинки відпочинку, а також обліковано неписьменне населення у сільській місцевості, діти та підлітки, що не навчалися в школі, тощо.

І лише у 1959р. – через 20 років після попереднього перепису був проведений загальний перепис населення. 

З розвитком статистичної діяльності змінювалися і найменування органу статистики на Миколаївщині.

1836 – 1875 Cтатистический комитет г.Николаева Херсонской губернии
1875 – 1920 Николаевский статистический комитет
1921 – 1922 Николаевское губернское статистическое бюро
1923 – 1925 Николаевское уездное статистическое бюро
1925 – 1927 Окружное статистическое бюро при Николаевском окрисполкоме
Відомості відсутні
1932 – 1937 Николаевская городская инспектура народнохозяйственного учёта

У 1937р. з утворенням Миколаївської області, як окремої політико-адміністративної одиниці України, орган статистики був перейменований в Николаевское областное управление народнохозяйственного учета, а ще через два роки – в Николаевское областное статистическое управление.

1937 – 1939 Николаевское областное управление народнохозяйственного учёта
1939 – 1944 Николаевское областное статистическое управление
1944 – 1948  Управление статистики при Уполномоченном Госплана СССР по Николаевской области
1948 – 1 октября 1987 Статистическое управление Николаевской области
1 октября 1987 – 15 апреля 2004 Николаевское областное управление статистики
15 квітня 2004 по т/ч Головне управління статистики у Миколаївській області

Статистика на сучасному етапі

За роки незалежності України створена принципово нова статистична система, яка з одного боку адаптована до міжнародних правових норм і статистичних стандартів, а з іншого – враховує національну специфіку та забезпечує вимоги національної економіки та демократичного суспільства. Докорінних змін зазнала статистика промисловості, сільського господарства, фінансів, торгівлі, структурна статистика підприємств; динамічно розвивається статистика цін та життєвого рівня населення, соціальна статистика. Відповідно до методологічних положень Системи національних рахунків (СНР`93), Європейської системи національних та регіональних рахунків (ESA`95), з 2004 року запроваджено розрахунок валового регіонального продукту (ВРП).

Упродовж календарного року органи статистики області здійснюють спостереження за діяльністю підприємств, населення, домогосподарств майже за 170 формами статистичної та фінансової звітності; опрацьовують та передають на державний рівень близько 470 тис. статистичних звітів, у т.ч. зі статистики сільського господарства – 57 тис., товарних ринків та зовнішньої торгівлі – 47 тис., нефінансових послуг – 38 тис., соціально-трудових відносин – 30 тис. і т.ін.

На даний час реалізацію державної політики в галузі статистики забезпечує колектив Головного управління статистики у Миколаївській області, у складі якого майже 350 осіб, 94,5% з яких – жінки.
Відповідно до Указу Президента України від 16 квітня 2011 року №396, Головне управління статистики у Миколаївській області Державного комітету статистики України перетворено в Головне управління статистики у Миколаївській області Державної служби статистики України.

До складу Головного управління статистики входять 6 самостійних управлінь, 15 відділів та 20 територіальних підрозділів статистики у районах області та місті Южноукраїнську.